Північний ангел (2015) | Рецензія #Молодість

«Не побачила фігню на „Молодості“ — увесь фестиваль на вітер». Щось таке я подумала, вийшовши з залу після фільму «Північний ангел».

Здавалось би, якщо на знімальному майданчику з’являються живі Дені Лаван, Іггі Поп, Беатріс Даль, то це вже ніяк не може бути фігньою. 

Тим не менше, це нудний фільм про якусь розгалужену лав-сторі, приправлений невигадливим символізмом, на який так часто страждають студенти молодших курсів кіновузів (не будем тикать пальцями). 

Усі герої — артисти бідного провінційного цирку, і це найбільш нечіткі, пласкі й нецікаві циркачі, які тільки мені траплялися в кіно. Хорошим акторам нічого грати. Дуже видно, що коли режисер не дає правильних вказівок, навіть добрий актор виглядає на екрані як бездарний аматор. 

Звичайно, часом траплялися якісь проблиски, тому що талант так просто не закопаєш, але загалом актори видавали якісь дивні пластичні етюди та непереконливі гримаси. 
У фільмі була другорядна лінія — про те, що директор цирку зажилює виручку. Беатріс Даль говорила в інтерв’ю, що продюсер фільму украв гроші і втік з ними. Цей факт в моїх очах навіть додав якоїсь глибини у сюжет, а також я собі придумала, як була знята фінальна сцена. 

А сцена ця прекрасна і, я вважаю, нею міг би закінчуватися узагалі будь-який сюжет на світі. У цій сцені з’являється Іггі Поп на плетеному з лози мотоциклі і відвозить головного героя (Дені Лавана) в небо. І я прям уявляю, як режисерка Софі Блонді, не маючи грошей на те, аби дозняти фінал, знаходить десь таке барахло, як плетений із лози мотоцикл, і тут на неї сходить осяяння…

Ну та ладно. «Північний ангел» — яскравий приклад фестивального кіно, і де би іще, окрім як на «Молодості», можна було подивитися такий фільм (ніде, он на IMDB йому виставили оцінки усього 37 людей). Тим більше, «Північний ангел» усе-таки був досить дивибельним — ну де ще ви побачите в одному кадрі Дені Лавана та Іггі Попа, та й монохромні пейзажі Нормандії дещо прикрашали загалом кисле видовище.